Катерина Антонівна Галабутська (народилась 27 вересня 1899 року) – професор кафедри хімічної технології силікатів. Протягом 1945–1949 рр. очолювала кафедру будівельних матеріалів на інженерно-будівельному факультеті Львівського політехнічного інституту. За цей період організувала лабораторію та розробила методичні, лабораторні вказівки стосовно програмного курсу. З 1949 по 1951 рр. виконувала обов’язки завідувача кафедри кераміки і вогнетривів, а після об’єднання кафедр технології цементу і скла, кераміки і вогнетривів працювала доцентом об’єднаної кафедри технології силікатів. У 1967 році захистила докторську дисертацію. Була висококваліфікованим педагогом і науковим працівником у галузі технології силікатів і будівельних матеріалів, обгрунтувала можливість виготовлення керамічних облицювальних глазурованих плиток з легкоплавких глин на основі місцевих покладів. У її науковому доробку 48 праць.
Євстахій Волощак (народився 1 жовтня 1835 року) – професор кафедри зоології, ботаніки і товарознавства. Напрямок наукових досліджень –рослинність Східних Карпат. Випустив збірку нових рослин маловідомих видів, встановив межу між Східною і Західною карпатськими флорами. Академік віденської та Краківської академій наук, член віденського ботанічного товариства. У 1893 році став дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Свій величезний гербарій учений подарував частково Віденському природознавчому музеєві, частково –фізіографічній Комісії у Кракові. Творчий доробок дослідника – 40 наукових статей з флористики, систематики та ботанічної географії.
Ян Непомуцен Франке (народився 4 жовтня 1846 року) – професор кафедри механіки. У 1870–1892 рр. очолював кафедру теоретичної механіки і теорії машин. Тричі обирався ректором Політехніки. У 1912 році йому присвоєно звання почесний Doctor Honoris Causa Львівської політехніки. З 1876 р. –член-кореспондент, з 1885 – дійсний член Краківської Академії Наук. Опублікував понад двадцять наукових праць у галузі теоретичної механіки та історії математичних наук.
Бруно Абданк Абаканович (народився 6 жовтня 1852 року) – приват-доцент нарисної геометрії. Вів науково-дослідну роботу над пристроями для вимірювання полів, обмежених довкола кривою, у результаті чого винайшов інтегратор. Дослідник А. Абаканович зробив багато винаходів у галузі будови котушок до динамоелектричних машин, конструкції електричного дзвінка для залізничної сигналізації, а також електричних ламп нового типу. З 1878 р. до останніх днів свого життя вів рубрику наукових природничих і промислових хронік у варшавському журналі «Атенеум» – органі товариства природознавців імені Коперника, а також редагував додаток у львівському журналі «Космос». У 1881 р. переселився до Парижа, де заснував електротехнічну лабораторію.
У Львівській політехніці відбулася (7 жовтня 1877 року) перша на теренах Австро-Угорської монархії публічна лекція із демонстрацією нового винаходу – телефону. Зала головного корпусу була з’єднана двома мідними дротами з амфітеатральною аудиторією будинку хімії. В актовій залі лекцію читав приват-доцент Роман Гостковський, а в будинку хімії – доцент Бруно Абданк Абаканович.