Скульптор Еммануїл Мисько: митець і батько

Поет Микола Петренко у своїй книзі «Лицарі пера і чарки» (Львів, 2000) писав: “…на вулиці із страшною назвою – імені Дзержинського (тепер – Д. Вітовського), під номером 24 містилася одна із найпривабливіших скульптурних майстерень Львова. Тут завжди були тобі раді, зустрічали привітно, коли нагальна робота, то просили не заважати, а так майже відразу витворювалася атмосфера довірлива і необтяжлива, легка й приязна – адже це майстерня, –

Де втіха дотепів веселих,
Де смутку й лінощів нема,
Де доля наливає келих,
А глина міситься сама.

У цій майстерні побували найменше це кілька десятків письменників, як львівських, так і гостей, і то заходили туди просто гостями – а виходили, залишаючи там свою глиняну подобу, бо ж Еммануїл ще з тих часів належить до митців із загостреним психологічним оком, хто вміє за короткий час зловити визначальні риси твого характеру, навіть такі, з якими ти не спішив би відкриватися. І спершу начерк, спершу шарж, а там і пропозиція: маєш час, посидиш годинку?

Хоч як ти криєшся, козаче,
Ховаєш все нутро своє, –
Однак Мисько тебе побачить
І виліпить таким, як є.”

23 травня 2023 р. своїми спогадами про скульптора Еммануїла Миська поділиться його донька – Роксоляна Мисько-Пасічник, музикознавець, старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.