На кафедрі теоретичної радіотехніки та радіовимірювання Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки 24 вересня 2016 року відбулося відкриття нової лабораторії програмно-апаратних радіоелектронних інформаційних систем від компанії «Сайпрес».

В актовій залі Львівської політехніки 26 вересня 2013 року відбулося урочисте засідання Вченої ради, на якому звання почесний Doctor Honoris Causa Львівської політехніки отримав видатний вчений сучасності, Нобелівський лауреат в галузі хімії, професор Страсбурзького університету Жан-Марі Лен.

Євген Миколайович Мокрий (народився 26 вересня 1935 року) – професор кафедри технології основного органічного та нафтохімічного синтезу. У 1977–1991 роках був деканом факультету технології органічних речовин. На кафедрі технології органічних продуктів під керівництвом професора Є. М. Мокрого сформовано потужний науковий напрям «Теоретичні основи створення високоефективних ініціюючих та каталітичних систем для процесів селективних перетворень органічних сполук», а наукова школа кафедри з цього напряму визнана як в Україні, так і за її межами. Займався проблемою каталітичного окислення органічних сполук з використанням акустичної кавітації. Він виявив неабиякі риси талановитого керівника і організатора, що дозволило у 1992 році поновити у Львівській політехніці підготовку фахівців зі спеціальності «Технологія бродильних виробництв і виноробства». Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордену «Знак пошани», член Європейської асоціації зі звукохімії, академік Академії вищої школи України, соросівський професор. Опублікував 260 наукових статей, два підручника, три монографії, одержав шість патентів і 25 авторських свідоцтв на винаходи.

Катерина Антонівна Галабутська (народилась 27 вересня 1899 року) – професор кафедри хімічної технології силікатів. Протягом 1945–1949 рр. очолювала кафедру будівельних матеріалів на інженерно-будівельному факультеті Львівського політехнічного інституту. За цей період організувала лабораторію та розробила методичні, лабораторні вказівки стосовно програмного курсу. З 1949 по 1951 рр. виконувала обов’язки завідувача кафедри кераміки і вогнетривів, а після об’єднання кафедр технології цементу і скла, кераміки і вогнетривів працювала доцентом об’єднаної кафедри технології силікатів. У 1967 році захистила докторську дисертацію. Була висококваліфікованим педагогом і науковим працівником у галузі технології силікатів і будівельних матеріалів, обгрунтувала можливість виготовлення керамічних облицювальних глазурованих плиток з легкоплавких глин на основі місцевих покладів. У її науковому доробку 48 праць.